Українська поезія: П. Тичина. "Ой, не крийся, природо, не крийся..."

Павло Тичина. "Ой, не крийся, природо, не крийся..." Читає Кирило Булкін. Ой, не крийся, природо, не крийся. Що ти в тузі за літом, у тузі. У туманах ти сниш… А чого так сичі Розридалися в лузі. Твої коси від смутку, від суму Вкрила прозолоть, ой ще й кривава. Певно й серце твоє взолотила печаль, Що така ти ласкава. А була ж ти — як буря із громом! А була ж ти — як ніч на Купала… Безгоміння і сум. Безгоміння і сон. — Тільки зірка упала… Ой там зірка десь впала, як згадка. Засміялося серце у тузі! Плачуть знову сичі… О ридай же, молись: Ходить осінь у лузі. 1915 #ПавлоТичина #ТичинаВірші #ЧитаєКирилоБулкін