Симоненко Василь Андрійович........І моя нерадісна любов.

Ніби краплі жовті, в темну воду Стиглі зорі падають вночі. Ти ідеш крізь синю прохолоду, Підійнявши місяць на плечі. Ти ідеш… Іди собі щаслива, Мрій і смійся, думай і мовчи, Посміхайся вітрові грайливо, Травам ім’я милого шепчи. Ти ідеш… Звичайно, не до мене, Не мені замріяність несеш. Ніжна й добра, щедра і шалена, Іншому в обійми упадеш. Іншому у душу зрониш слово, Сумнів розпанахавши навпіл. Вечір перли вам до ніг казкові Буде сипать росами на діл. І від вас між сонних незабудок, Без злоби, досади і обмов, По росі брестиме босий смуток І моя нерадісна любов. #вірш #вірші #поезія #стих #стихи #поэзия #киев #творчість #поэт #київ #творчество #україна #kiev #поэты #kievblog #арт #poetry #стихотворение #украина #мистецтво #искусство #література #kyiv #ukraine #творческиелюди #журнал #литература #блог #art #mir711 #васильсимоненко #симоненко