«Горш няма, чым сварка дома» - білоруська кантата про літовську громадянську війну XIV ст.

музика: Вячаслав Кузняцоў - Кантата "Спевы даўнейшых ліцвінаў" (1996) слова: Ян Чечот (XIX ст.) Переклад віршів білоруською: Уладзімір Мархель (1940-2013) виконання: Чоловічий хор "УНІЯ", диригент Кірыла Насаеў, Ансамбль ударних інструментів Театру опери та балету РБ (1998 р.) історична довідка: Боротьба за владу між Ягайлом і Вітовтом виникла з кризи престолонаступництва в правлячій династії Гедиміновичів після смерті великого князя Альгердаса у 1377 році. Альгердас і його брат Кейстут спільно правили Великим князівством Литовським протягом десятиліть, розподіляючи адміністративні обов'язки між східними та західними землями держави. Після смерті Альгердаса його син Ягайло прийняв титул великого князя, тоді як Кейстут — батько Вітовта — зберіг своє удільне князівство. Ця домовленість розпалася у 1380 році, коли Ягайло таємно уклав із Тевтонським орденом Довидишківський договір, спрямований проти Кейстута. Дізнавшись про договір, Кейстут захопив владу у Великому князівстві, однак згодом був зраджений прихильниками Ягайла, переважно з Вільна. Під час переговорів про перемир'я Кейстута і Вітовта було заарештовано та відправлено до замку Крево. Кейстут помер там за тиждень. Вітовтові вдалося втекти — джерела розходяться в тому, чи допомогла йому дружина Анна, чи він переодягнувся слугою, — після чого він уклав військовий союз із Тевтонським орденом, який надав сили для набігів на литовські землі. Кузени врешті примирилися у 1384 році, оскільки Ягайло потребував внутрішньої стабільності напередодні переговорів із Московським великим князівством та Польським королівством щодо можливого охрещення Литви. 14 серпня 1385 року Ягайло уклав Кревську унію в замку Крево, погодившись одружитися з неповнолітньою королевою Польщі Ядвігою, прийняти католицизм разом зі своїми підданими та надати військову допомогу проти зовнішніх загроз — в обмін на обрання його польським королем. У 1386 році Ягайло був коронований як король Польщі та призначив свого брата Скиргайла регентом у Литві. Литовці були невдоволені зростанням польського впливу в князівстві. Вітовт скористався цим невдоволенням, щоб відновити боротьбу за владу, розпочавши другу громадянську війну у 1389 році. Вітовт пообіцяв Тевтонському ордену Жемайтію в обмін на військову допомогу. Їхні об'єднані армії здійснювали часті вторгнення на литовські землі; найбільший напад відбувся восени 1390 року, коли Вільно було облягане впродовж п'яти тижнів. Загарбникам вдалося захопити Кривий замок і спустошити більшу частину передмістя, однак місто взяти не вдалося. Протягом наступних двох років жодна зі сторін не могла досягти вирішального результату. Польська шляхта була незадоволена тим, що Ягайло приділяє надто багато уваги литовським справам, а Кревська унія не принесла очікуваних наслідків. Острівська угода, підписана 4 серпня 1392 року, поклала край громадянській війні. Вітовт мав правити Литвою як великий князь, тоді як Ягайло прийняв вищий титул верховного князя. Вітовт тим самим визнавав, що є васалом Ягайла, а його землі після смерті перейдуть до польського короля. Скиргайла був усунений з Тракайського герцогства і переведений на посаду князя Київського. Починаючи з 1392 року Вітовт став фактичним правителем Литви за умовами компромісу з Ягайлом, хоча формально залишався лише регентом з розширеними повноваженнями. Точні конституційні відносини між двома правителями були згодом уточнені у Вільнюсько-Радомській унії 1401 року та Городельській унії 1413 року. Вітовт провадив самостійну внутрішню та зовнішню політику, водночас співпрацюючи з Ягайлом. Він правив Литвою тридцять вісім років. За його правління Литва досягла піку свого територіального розширення, хоча амбітні плани щодо підкорення всієї Русі були зруйновані нищівною поразкою у битві на Ворсклі 1399 року, завданою Золотою Ордою. Найвизначнішою спільною військовою здобутком двох кузенів стала перемога над Тевтонським орденом у Грюнвальдській битві 1410 року.